Неділя, 29.03.2020, 01:47


Драбівський навчально-виховний комплекс
"загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів ім. С.В. Васильченка-гімназія"
Вітаю Вас Гість | RSS
Меню сайту
Наше опитування
Оцініть мій сайт
Всього відповідей: 8900
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

Участь України в молодіжних організаціях


Назва науково-дослідницької роботи: «Участь України в молодіжних організаціях».
Автор: Іванова Ольга Олександрівна – учениця 11 класу Драбівського навчально-виховного комплексу «загальноосвітня школа І – ІІІ ступенів імені С. В. Васильченка-гімназія» Черкаської області.
Наукове відділення: Історико-географічне.
Секція: «Історія України».
Науковий керівник: Сидоренко Галина Михайлівна, вчитель історії.
Дата написання роботи: 2009 рік.
Досягнення: ІІІ місце в ІІ (обласному) етапі Всеукраїнського конкурсу-захисту науково-дослідницьких робіт МАН. 

Вибір наукової роботи «Участь України в молодіжних організаціях» зумовлений її актуальністю, адже вступ України до НАТО стане одним з найважливіших історичних успіхів України. Український народ у продовж своєї історії неодноразово піддавався геноцидним діям, саме через брак зовнішньої безпеки.

Тому мета роботи полягає у тому, щоб з'ясувати всі позитивні та негативні фактори, що чекають Україну внаслідок вступу до НАТО.

Позитивні фактори: безпека - сфера, вкрай важлива для життя народу і держави, щоб ставити їх під найменший ризик хоча б одним із теоретично можливих варіантів розвитку подій; вступ до НАТО істотно знижує ризик війни проти України, це означає нові можливості для конкурентноздатних оборонних виробництв; членство в НАТО є імпульсом іноземним інвесторам для приходу в Україну; після вступу до НАТО відбудеться різке збільшення іноземних інвестицій в Україну, оскільки безпека зв'язана з економікою. Інвестиції з країн НАТО, на відміну від інвестицій з Росії, є легальними; членство в НАТО різко покращить перспективи вступу України до ЄС.

Негативні фактори: ймовірне тимчасове погіршення відносин України з Росією, викликане тим, що Москва розумітиме втрату перспективи відновлення контролю над Україною; можливе певне збільшення витрат на оборону в Україні, підняття ВВП до 1,7-2 %, але у результаті здобуття надійної безпеки в НАТО, нинішнє покоління матиме безумовне право пишатися, що сповна використала той історичний шанс на безпеку і стабільний розвиток України, з якого не вдалося скористатися його попередникам.

 

                                                                                       Довголіття – панацея чи черговий міф?

                                                                                                               

Назва науково-дослідницької роботи: «Довголіття – панацея чи черговий міф? (Стовбурні клітини як визначальний  фактор довголіття людини)».
Автор: Бугай Максим Миколайович – учень 11 класу Драбівського навчально-виховного комплексу «загальноосвітня школа І – ІІІ ступенів імені С. В. Васильченка-гімназія» Черкаської області.
Наукове відділення: Хіміко-біологічне.
Секція: «Біологія людини та загальна біологія».
Науковий керівник: Козик Раїса Миколаївна, вчитель біології.
Дата написання роботи: 2008 рік.Досягнення: ІІ місце в ІІ (обласному) етапі Всеукраїнського конкурсу-захисту науково-дослідницьких робіт МАН.

Вибір теми наукової роботи «Довголіття – панацея чи черговий міф?» зумовлений її актуальністю, адже одним з найважливіших досягнень останнього часу стало отримання поза організмом ізольованих ліній ембріональних стовбурних клітин людини і тварини, які впливають на відновлення втрачених органів і продовжують тривалість життя людини. Тому мета роботи полягає у вивченні ролі факторів, здатних впливати на довголіття людини.

Стовбурні клітини – прародителі всіх типів клітин в організмі. Вони виконують функцію відновлення і регенерування організму людини з моменту його народження. Джерелом стовбурних клітин є кістковий мозок. Виділяють два види стовбурних клітин: перші – це гематопоетичні стовбурні клітини, з яких будуються всі клітини крові, другий – мезенхімальні, які регенерують практично всі органи і тканини.

Виснаження запасу стовбурних клітин унаслідок старіння або важких захворювань, а також порушення механізму їх викиду в кров позбавляє організм можливості ефективної регенерації, внаслідок чого життєдіяльність тих чи інших органів виснажується. Збільшення кількості стовбурних клітин в організмі приводить до інтенсивної регенерації і відновлення пошкоджених тканин і хворих органів, за рахунок стовбурних  молодих, здорових клітин на місці втрачених.

Стовбурні клітини – зручна система для вивчення молекулярно-генетичних подій під час переходу клітини з детермінованого стану в диференційований.

 Проблема отримання стовбурних клітин, їх культивування і трансплантація порушують етичні проблеми, які вирішуються шляхом створення банків ембріональних стовбурних клітин людини.

Сутність і наукова новизна дослідження полягає в аналізі клініко-біологічних факторів, що можуть визначати довголіття людини. Соціологічні опитування показали, що існують різні погляди на використання довголіття, проте обробка статистичних даних щодо захворювання жителів Драбівського району свідчить про те, що за стовбурними клітинами – майбутнє, бо основою життя є здоров’я.

Лімітуючим фактором використання стовбурних клітин для продовження довголіття може бути їх потенційна здатність трансформуватися у пухлині клітини.

Узагальнюючи вищезазначене, можна стверджувати, що найбільш визначним медично-біологічним фактором, який впливає на довголіття, є стовбурні клітини як основний будівельний матеріал організму. Вони беруть безпосередню участь у відновних процесах, затримують старіння, забезпечують довголіття і тривалу молодість. Стовбурні клітини можуть стати безцінним матеріалом у хірургії, кардіології, ортопедії, онкології, нейрохірургії, косметології, оскільки вживання їх препаратів дозволяє прискорити регенерацію тканин.

Отже, вважаємо, що вирішення проблеми застосування стовбурних клітин дасть можливість стабілізувати демографічний процес в Україні і в майбутньому продовжити тривалість життя населення.

 


Іван Падалка: життєвий і творчий шлях митця 


 

Назва науково-дослідницької роботи: «Іван Падалка: життєвий і творчий шлях митця».
Автор: Яценко Павло Сергійович – учень 9 класу Драбівського навчально-виховного комплексу «загальноосвітня школа І – ІІІ ступенів імені С. В. Васильченка-гімназія» Черкаської області.
Наукове відділення: Історико-географічне.
Секція: «Історичне краєзнавство».
Науковий керівник: Нога Тетяна Борисівна, вчитель історії.
Дата написання роботи: 2005 рік.
Досягнення: ІІІ місце в ІІ (обласному) етапі Всеукраїнського конкурсу-захисту науково-дослідницьких робіт МАН 

Тема наукової роботи «Іван Падалка: життєвий і творчий шлях митця» є важливою особливо зараз,напередодні 110-річниці з дня народження великого митця.

Виходячи з актуальності, метою дослідження є вивчення життєвого і творчого шляху Івана Падалки та відновлення чесного імені видатного українського художника.

Іван Падалка був всебічно розвинутою особистістю, чудовою людиною. Тому й картини художника пронизані добротою, людяністю. Митець прожив коротке життя, але працював так інтенсивно, що його глибинні й потужні твори перетворились на факт світового мистецтва.

У наших душах переплелися складні почуття: глибокий сум, горе, невимовний біль за трагічно обірване життя художника і разом з тим моральне задоволення, щира вдячність за всенародне визнання його таланту, за високу оцінку його як митця і як людини.

На Драбівщині пам'ятають свого земляка, видатного художника Івана Падалку. У Драбові працює краєзнавчий музей, де виставляються репродукції картин митця. Кожний бажаючий має змогу прийти і познайомитися з безцінними шедеврами художника.

А в своє рідне село, туди, де Падалка народився і жив, де він творив, де милувався красою рідного краю, митець повернувся відлитий у бронзі. Хотілося б, щоб побільше людей відвідували його постамент. Всім, хто приходитиме до пам'ятника, він наче промовлятиме: «Я чесно жив і творив для вас. Я хотів зробити ваше життя красивим і щасливим. Не все зробив, що треба було б, не дали. Будьте ж пильні. Майте власну гідність, ким би ви не були: хліборобами, вчителями, митцями, інженерами. Любіть Україну так, як любив її я. Будуйте таку державу, в якій людське життя було б найвищою цінністю».


Причини та прояви дитячої бездоглядності


 

Назва науково-дослідницької роботи: «Причини та прояви дитячої бездоглядності».
Автор: Компанець Сергій Геннадійович – учень 11 класу Драбівського навчально-виховного комплексу «загальноосвітня школа І – ІІІ ступенів імені С. В. Васильченка-гімназія» Черкаської області.
Наукове відділення: Історико-географічне.
Секція: «Правознавство».
Науковий керівник: Нога Тетяна Борисівна, вчитель історії і правознавства.
 Дата написання роботи: 2005 рік.
Досягнення: ІІІ місце в ІІ (обласному) етапі Всеукраїнського конкурсу-захисту науково-дослідницьких робіт МАН.

Проблема дитячої бездоглядності - актуальне питання сьогодення, що стає з кожним роком все гострішим і болючішим. Як ніколи важливою ця проблема є у нас в Україні. Успішність та результативність розв'язання проблем дитинства обумовлюється науковою обґрунтованістю підходів до пошуку шляхів, методів, заходів покращення становища дітей в нашій державі. Зважаючи на сучасний стан зазначених питань, є очевидною необхідність проведення наукових досліджень у тих галузях суспільства, де безпосередньо реалізуються права дітей, зокрема право на життя, на здоровий розвиток, на належні безпечні умови існування, на медичне обслуговування, на освіту, на харчування, на повноцінне й достойне життя та забезпечення особливих потреб.

Невпевненість у завтрашньому дні, розгубленість, невміння зорієнтуватися у сьогоденні, знайти вихід зі складних життєвих ситуацій, адаптуватися до нових умов господарювання - все це породжує хиткість позицій дорослих у ставленні до процесу виховання як цілеспрямованого і систематичного впливу на особистість дитини. Тому на сучасному етапі маємо приклади самоусунення батьків від виконання своїх прямих обов'язків, що призводить до дитячої бездоглядності як феномена сучасності.

Враховуючи гостроту проблеми дитячої бездоглядності, слід зупинитися на питанні так званого соціального сирітства. Соціальне сирітство - це відсутність батьків і близьких, безпритульність, беззахисність, самітність, викликані суспільними причинами та відносинами людей у суспільстві.

За визначенням девіантна поведінка - це поведінка, що порушує загальноприйняті в даному суспільстві норми і правила. До девіантної поведінки відносяться правопорушення, злочинність, алкоголізм, наркоманію, самогубство. Якщо особистості мають спільну мету, але узаконені засоби для її досягнення доступні не всім в однаковій мірі або зовсім недоступні для деяких соціальних груп, то в суспільстві слід чекати високого рівня відхилень.

Дослідження поведінкових орієнтацій учнівської молоді показало, що матеріальний добробут родини відчутно позначається на характері стосунків батьків з дітьми, на стилі сімейного виховання загалом. Поряд з цим прослідковується криза сім'ї, що негативно впливає на спосіб життя дитини. Звідси загострення проблеми бездоглядності, коли виховання в родині відпущене на самоплин, немає взаєморозуміння між членами родини, коли кожний зайнятий собою, відсутня єдність вимог.

Упродовж 2002 року в галузі освіти знижувався рівень соціального захисту дітей. Нині не існує безоплатної гурткової роботи, факультативів. Відсутність сучасної матеріально-технічної бази, неукомплектованість штатних розписів сільських шкіл спричинили їх закриття або перетворення на заклади І-ІІ ступенів, що вдарило в першу чергу по сільських дітях, роблячи їх неконкурентоспроможними в отриманні вищої освіти та на ринку праці.

Свобода слова, свобода думки та право на інформацію - невід'ємі права дитини. Право на вільне отримання інформації, що відповідає її віку, гарантує стаття 9 Закону України «Про охорону дитинства». Чи завжди Закони України «Про телебачення і радіомовлення», «Про рекламу» виконуються?

У результаті соціологічного дослідження серед учнів Драбівського НВК було досліджено проблему впливу телебачення на психічне здоров'я дітей, їхнє ставлення до школи, вчителів та навчання, рівень довіри і взаєморозуміння між дітьми й батьками.

Робота над проблемою «Прояви та причини дитячої бездоглядності» дала можливість дійти таких висновків: бездоглядність як феномен сучасного суспільства має економічні та соціально-психологічні причини. Надзвичайно гостро постає питання соціального сирітства, що тісно пов'язане з еміграцією, розлученнями батьків, самоусуненням їх від виконання батьківських обов'язків.

Неблагополучні родини - осередки криміналізації малолітніх. Злочинна поведінка - наслідок бездоглядності дітей.

Реформування школи покликане розкрити в кожній дитині унікальність, неповторність.

Гостро постає питання контролю за змістом телепрограм для дітей і молоді.


                        Назад

 

Вхід на сайт
Погода
Гаряча лінія
Розклад дзвінків
Календар
«  Березень 2020  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
      1
2345678
9101112131415
16171819202122
23242526272829
3031
Архів записів
Друзі сайту
  • Official Blog
  • uCoz Community
  • FAQ
  • Textbook
  • Drabiv NVK © 2020Безкоштовний хостинг uCoz